'The Ruby's Curse' by Alex Kingston & Jacqueline Raynor

Цю книгу іноді вважають частиною серії «New Series Adventures», а іноді — частиною «Melody Malone Mystery». Не знаю, як воно працює.

Хай там як, виконавиця ролі Рівер Сонг написала книгу про Рівер Сонг, яка писала нуар-детективну книгу про Мелоді Мелоун. І якщо це речення здалося вам заплутаним, то сюжет книги спантеличить вас набагато сильніше.

Перше, з чим ви зіткнетеся в цій книзі (а також і друге, і третє...) — фан-сервіс. Буде дуже багато Рівер, як завжди блискучої та неперевершеної. Або багато Мелоді Мелоун, дуже крутої та сексапільної детективки. З розділу до розділу ви стрибатимете між двома сюжетами: 1) Рівер намагається писати книгу, знаходить для цього спокійне місце у своїй тюремній камері, але і там їй заважають; 2) Мелоді Мелоун намагається заробити собі на харчування, виконуючи завдання людей, з якими краще не перетинатися. Але десь приблизно посередині книги милування персонажками стає трохи менше, а за сюжетом стежити стає важче, бо таймі-ваймі тут десь на рівні серії «Big Bang», а може навіть складніше.

Дуже рекомендую цю книгу, якщо в серіалі вам було замало Рівер. Будьте готові до серйозного таймі-ваймі та не найлегшого варіанту англійської (Написана Рівер Мелоді розмовляє американським жаргоном/сленгом 1930-х років. Не знаю, наскільки добре Рівер/Алекс вдалося відтворити цей говір — я не експерт, для мене це було додаткове ускладнення). 

Але особисто для мене самомилування Рівер тут було трохи забагато. Десь на цій межі солодкий чай ризикує стати мокрим цукром.

Також не рекомендую книгу тим, кому важко даються сюжети зі стрибками в часі. Тут стрибків у часі було приблизно стільки ж, скільки розділів.

Для читачів із підвищеною чутливістю до «дорослих» тем: і сама Рівер, і написана нею Мелоді Мелоун — це просто феєрверки флірту та, дуже часто, сексуальних натяків. Але далі натяків ніколи не заходить (вибачте за спойлер). Натомість убивств і трупів у цій книзі доволі багато.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

MA29 «Cold Fusion» by Lance Parkin