NA09 Love and War by Paul Cornell

 NA09 Love and War by Paul Cornell

«Любов і Війна», Пол Корнел

На планеті, що зветься Небеса, розверзлося пекло.

Небеса — це рай як для людей, так і для драконійців; місце спокою, і не тільки в прямому сенсі. Доктор прибуває сюди з банальною метою — знайти якусь книгу (принаймні так він стверджує), а Ейс, бродячи без нього містом, знайомиться з харизматичним кочівником Дженом.

Але Доктор категорично проти їхнього роману. Що він намагається зупинити? Чи не планує він якусь більш смертельну гру, пов’язану з загадковими об’єктами, які так непокоять військові сили Небес?

Саме такої думки дотримується археологиня Берніс Самерфілд. Її доля тісно переплетена з долею Доктора, але навіть їй може не вдатися врятувати Ейс від планів володаря часу.

Чи не зайшов цього разу Доктор занадто далеко?

Після двох циклів (Timewyrm і Cat’s Cradle), що розпочали серію New Adventures, головний редактор серії Пітер Дарвіл-Еванс вважав, що в книгах забагато екзистенційної тривоги, і в ході розмов з авторами дійшов висновку, що це — лейтмотив Ейс як персонажки. І тому вирішив її позбутися, хоча б тимчасово. Для цього треба було зробити дві речі: 1) написати таку пригоду, після якої Ейс не стане; 2) познайомити в книзі Доктора з якимось новим супутником. Перший пункт був відносно простим, і у восьмій книзі («Найтшейд» М. Ґейтіса) Ейс отримує достатньо причин, щоб відмовитися від подорожей з Доктором. Але вигадати достойного супутника було набагато важче, особливо зважаючи на те, що супутник мав бути таким, щоб про нього можна було писати багато та цікаво навіть якщо ліцензію на «Доктор Хто» відберуть.

Кілька письменників запропонували своїх персонажів, і з них Дарвіл-Евансу найбільше сподобалася Берніс Самерфілд, вигадана Полом Корнелом, а тому восьма книжка Ґейтіса закінчується трохи нелогічно, відправляючи Ейс в цю, дев’яту книгу.

Довгий час обкладинка цієї книги здавалася мені крінжовою, але зараз я мушу визнати, що все не так погано. Хоча обличчя Берніс і монстр, по якому вона стріляє, мені більше подобаються на попередніх ескізах, ніж на кінцевому варіанті.

А тепер, власне, мої враження про книгу. 

Це одна з найкращих книг у «Доктор Хто». Гадаю, її не екранізували тому, що треба дорогі спецефекти, треба закривати одну супутницю та починати іншу, плюс треба, щоб Доктор мав певні риси, які в новому серіалі мав хіба що Дванадцятий на початку. (Власне, стоп! Це був би крутий спосіб прибрати Клару, і просто зараз, пишучи ці слова, я запідозрив, що Моффат таки надихався цією книгою, пишучи перший сезон Дванадцятого). В моєму суб’єктивному хітпараді цю книгу трохи опускають лише два факти. По-перше, наприкінці темп спадає і наратив стає якимось наче розгубленим — бо це вже не сама пригода, а склейка, що пов’язує книгу з наступними. По-друге — ота сама екзистенційна тривога. Під час війни таке читати стало важко, принаймні мені.

P.S. Маленький спойлер. Пітер Дарвіл-Еванс помилився: Ейс пішла, а ангст у серії залишився. Напевно, то був просто дух часу. Але вибір наступної супутниці був чудовий: Берніс була супутницею Доктора у кількох десятках книжок, після втрати ліцензії на Доктора вийшло півтора десятка книжок з нею самою, а її спін-офф у Big Finish видається десятиліттями.

Не кажучи вже про те, що в «Доктор Хто» вона була першою археологинею, яка вела щоденник ;)