EDA12 «Seeing I» by Jonathan Blum and Kate Orman, 1998

Іноді я мрію особливо сміливо: уявляю собі альтернативний Всесвіт, у якому більшість романів франшизи «Доктор Хто» були перекладені українською. Але книгу «Seeing I», напевно, не переклали навіть у цьому всесвіті, бо перекладачі відмовилися, бо в ній дуже багато «гри слів». І головний об’єкт цієї гри — літера «I». Ця літера може бути займенником «я», також ми її бачимо в торгових марках типу «iPhone», а вимовляється вона так само, як слово «eye» (око), і всі ці сенси в цій книзі використовуються. Наприклад, назва розділу «Eye Robot» майже напевно є обігруванням «I, Robot» Азімова.

Події книги відбуваються в 23-му столітті на одній з планет, колонізованих людьми. Я не читав книги, що передували цій, і це трохи завадило мені зрозуміти, чому Доктор і його супутниця Сем розділилися. Хай там як, вона змушена виживати на чужій планеті як біженка. Пристосовуватися до іншого життя, шукати роботу, не маючи навичок користування місцевими технологіями. Обирати між нудним офісним гаруванням і покликом серця. 

Тим часом Доктор намагається її знайти. Він намагається знайти сліди її перебування на цій планеті, і через це потрапляє зрештою до буцегарні. І на його подив вибратися йому з тієї в’язниці не так легко, як зазвичай. Ці спроби втечі нагадали мені написану набагато пізніше «Blood Cell» про Дванадцятого. 

Отже, десь до середини книги або навіть далі ми відстежуємо два паралельні життя: Сем шукає своє місце в новому суспільстві та намагається забути свою підліткову закоханість у Доктора, а Доктор намагається визволитися з тюрми, щоб продовжити шукати Сем, і повільно божеволіє від своїх невдач.

Але зрештою ці дві сюжетні течії зіштовхуються, і утворюється бурхливий вир, у якому стежити за подіями дуже важко. Окрім цілої планети людей і одного володаря часу в грі беруть участь ще три-чотири сили, які час від часу починають утворювати союзи з іншими гравцями.

Мені дуже сподобалися і елієни цієї книги, і інші розумні сутності. 

Дещо в цій книзі нагадало мені одну з попередніх книжок Кейт Орман (Set Piece), а окрім подій у попередніх книгах цієї серії ця книга трохи згадує те, що було в PDA17 «The Infinity Doctors» Ленса Паркіна. А може ще щось, чого я не читав.

Отже, ця книга мені дуже сподобалася, окрім двох пунктів. По-перше, трохи заважало читати те, що події книги є продовженням попередніх книг. А по-друге, в цій книзі дуже багато імен людей, назв організацій і іноземних слів (можливо, то було щось з івриту або арабської), що сукупно з постійною грою слів трохи дратувало.

Якщо ці два моменти вас не лякають — дуже рекомендую. 

Обсяг тексту — 12-13 епізодів ньюскулу.