Нотатки з подорожей Хуніверсом

Книжки у всесвіті «Доктор Хто» не мають якого стандартного обсягу, тож я подумав, що варто у своїх відгуках вказувати, на що потенційний читач має розраховувати. Існують різні способи оцінки обсягу тексту: кількість знаків, авторські аркуші, кількість слів. Особисто мені ближчий останній показник, але більшості людей, напевно, жодна з цих цифр нічого не скаже. Тому я вирішив, що треба порівняти обсяг книги з чимось більш зрозумілим. І в якості такого зрозумілого я поки що вирішив скористатися тривалістю епізодів нового серіалу «Доктор Хто». Уявімо, що ви читаєте не самі, а слухаєте аудіокнигу. Я нагуглив, що типовим темпом аудіокниги є 150 слів за хвилину, принаймні для англійської мови. А типовий ньюскульний епізод триває 45-50 хвилин. Звідси я отримав більш-менш круглу цифру: 7000. За час тривалості типової серії типова аудіокнига промовляє приблизно 7000 слів.  Звісна річ, що різні люди читають з різною швидкістю. Якщо ви читаєте англійською як рідною або читатимете український ...

 У дев’яностих роках, коли видавництво «Virgin Publishing» готувало до продажу романи з серії «New Adventures», в якості анонсу до книги в журналі «Doctor Who Magazine» публікувалися «прелюдії». Це були короткі оповідання (зазвичай на дві сторінки разом з ілюстраціями), сюжет яких був пов’язаний з подіями книги. Чимось схожим у новому серіалі «Доктор Хто» є «мінізоди». Якщо прочитати прелюдію без книги — виникають запитання, відповіді на які можна знайти лише в книзі. Але читання книги знання прелюдії не вимагало. Першою подобою «прелюдії» була публікація початку найпершої книги «Нових пригод» («Timewyrm: Genesis» by John Peel). Прелюдії були приблизно від восьмої книги («Nightshade» by Mark Gatiss) до тридцять восьмої («Human Nature» by Paul Cornell). І особисто мені в тих прелюдіях найбільше подобаються не стільки тексти, скільки ілюстрації. Ці ілюстрації є гравюрами, і цей чорно-білий стиль дуже мені до смаку. У самих книгах ілюстрацій зазвичай не було, якщо не рахувати кольоров...

Другий том «Інтерференції». Почну, напевно, з того, про що забув написати у відгуку на перший том. Англійське слово «Interference» має кілька значень, які важко охопити одним українським словом: «Втручання». У тому сенсі, наприклад, в якому Доктор втручається в історію Землі та інших планет. «Вплив» (у лінгвістиці). «Завади, перешкоди» в радіотехнічному сенсі. Сторонній радіо (або телевізійний) сигнал, який заважає приймати «правильний» сигнал. «Інтерференція». Фізичний процес. Це ті значення, які мені зустрічалися в обох томах. Сюжет розвивається настільки таймі-ваймі, що в кінці історії Саманти Джонс не поставлена крапка, там зав’язано вузол; точніше, складним вузлом зав’язаний весь її таймлайн. У випадку з Фітцем усе ще складніше. Причому якщо масштаб вузлів таймлайнів Сем і Доктора стає зрозумілим ще в першому томі, то таймлайн Фітца стає зрозумілим лише в другій половині другого тому. Процес розмноження «дистанційників» частково міг бути натхненим класичним епізодом «The Claws of ...

Перше та, можливо, найголовніше, що варто сказати про цю книгу: вона є першою частиною двохтомника. Здається, єдиного двохтомника серед усіх книжок про Доктора. Хоч це й «Пригоди Восьмого Доктора», але насправді тут є також Третій Доктор, для якого події цієї книги відбуваються відразу ж після того короткого фрагменту, який він мав у книзі EDA06 «Alien Bodies» цього ж автора. Події розказуються трохи дивно. Спочатку Восьмий Доктор прибуває на певний світ, щоб там побалакати про свої проблеми з певною знайомою та спитати в неї, що вона пам’ятає про те, що відбулося з ним, коли він був Третім. Наступна частина книги («Що сталося на Землі») — розповідь Доктора, потім знов інтерлюдія на тому світі, де він балакає зі своєю знайомою, потім її розповідь про минуле («Що сталося на Праху»). Здається, другий том «Інтерференції» продовжується в тому ж дусі. І якщо вам це здалося відносно зрозумілим, то... Найбільша частина цієї книги («Що сталося на Землі») насправді складається з кількох сюжетни...

 Цитата з анотації на обкладинці книги: Високо над Лондоном і його оболонкою зі смогу, високо над атмосферою Землі висить корабель, який розмірами та формою відтворює залізничний вокзал Сейнт-Панкрас. На борту цього корабля Доктор і загадкова мандрівниця Айріс Вайлдтайм торгуються за свої життя з істотами, які зібралися проникнути в людське суспільство 1970-х, замаскувавшись під персонажів романів дев’ятнадцятого століття. Цитата з тексту книги: Дівчинка кахикнула та сказала: — Наші сенсори зареєстрували на цій планеті в цій точці історії певну хвилю онтологічного сумніву. Вони звуть це постмодернізмом, Докторе. Ці люди очікують (більш того — заслуговують), що їхні культурні шаблони будуть розірвані. Вони всі вважають, що референційність зазнала краху, і що немає чіткої границі між Реальним і їхнім Уявним. Ми прочитали про їхні думки все. Бачили б ви, що пишуть їхні психоаналітики! — Знаю, знаю, — хитав головою Доктор. — Але референційність — це одне. А з’явитися на Землі з заявою,...